illyabey

З моїх самих перших художніх перекладів

Симпозіум

Мілан Кундера

Ординаторська

Ординаторська кімната лікарів (у довільному відділені довільної лікарні в довільному місті) звела до громади п’ять персон та сплела їхні розмови в дріб'язкову, але тим більше цікаву історію.

Тут є доктор Гавел і сестра Алжбета (обидва мають о цій добі нічне чергування) та інші лікарі (привів їх сюди якийсь навряд чи важливий привід, щоб із парою принесених пляшок вина посидіти з обома черговими): плішивий лікар цього відділення та чарівна тридцятирічна лікарка з іншого відділення, про яку всі знали, що вона зустрічається із завідувачем.

(Завідувач, звісно, одружений, і хвилину тому він промовив свою улюблену сентенцію, яка має засвідчити не лише його дотепність, але і його задуми: „Дорогі колеги, як ви знаєте, я дуже нещасливо одружений: моя жінка є настільки ідеальною, що я не маю ані найдрібнішу надію на розлучення”)

Крім названих чотирьох є тут ще й п’ятий, якого тут власне нема, бо він як наймолодший був щойно посланий за новою пляшкою. Далі тут є вікно, важливе тим, що воно відкрито, і що через нього зі стемнілої вулиці безперестанно втікає пахуче й тепле літо з місяцем. Є тут, на кінець, приємний настрій із захоплюючою балакучістю, особливо завідувача, який слухає свої власні байки закоханими вухами.

Лише протягом вечора (і тут власне починається наша історія) можна відмітити певну напруженість: Алжбета випила більше, ніж личить сестрі, яка власне зараз на чергуванні, тим більше, що вона почала вести себе перед Гавелом із зухвалою кокетливістю, яка була йому гидкою та провокувала його на викривальні випади.

Гавелова догана

„Мила Алжбето, я вас не розумію. Ви щодня риєтеся у гнійних ранах, робите уколи в зморшкуваті сідниці, уставляєте клізми, виносите судна. Доля вам надає завидну можливість зрозуміти людську тілесність у цілій її метафізичній марності. Але ваша життєвість є не повчальна. Ваше відверте бажання бути тілом і тільки тілом не можна нічим зневірити. Ваші груди вміють потертися о чоловіка, що стоїть у п’яти метрах від вас! У мене вже кружляється голова від тих кіл, що під час ходьби описують ваші невтомні сідниці. До біса, йдіть від мене! Ці ваші груди є усюдисущі як Бог! Ще десять хвилин тому ви вже мали робити ін’єкції.”

Доктор Гавел є як смерть. Бере все

Коли сестра Алжбета (демонстративно обурена) вийшла з ординаторської, відсуджена проколоти два старечих зади, завідуючий сказав: „Пане Гавеле, чому ви так запекло противитесь цій бідній Алжбеті?”