illyabey

Вчора в потязі прочитав «Історію греків» Індро Монтанеллі в українському перекладі Юрія Педана, видану львівським видавництвом «Літопис». Крім того, що книга оформлена так, що її дійсно приємно брати в руки, і навіть є закладка, вона є змістовною і цікавою.
Монтанеллі пише легким стилем, який відрізняється від незграбної мови більшості підручників, але за кількістю фактів, викладених концепцій та історичних анекдотів книга не поступиться академічним виданням. Описи дуже дотепні, напр. «Єдиним видом тканини для потреб чоловіків та жінок було лляне полотно. Одяг з нього мав вигляд мішка з діркою для голови, але кожен ахеєць оздоблював його мережкою чи гаптуванням, іноді дуже коштовним, щоб надати індивідуального вигляду... Дивацтвом багатіїв народ вважав те, що Пенелопа замовила стілець з бильцями, тобто крісло, а Одисей змайстрував двоспальне ліжко для них обох. Адже йому треба було якось віддячити їй за двадцять років самотності, на які він її прирік» (стор. 36).

Автор влучно актуалізує події античної історії, порівнюючи їх з сучасністю, та їдко критикує прояви будь-якого тоталітаризму. Цікаві порівняння античного расизму з його пізнішими проявами. Крім того він є чудовим портретистом, зі сторінок його книги постають живі люди, яким нечуже ніщо людське. Адже людина – істота складна, яку не можна зобразити монохромно. Більш того, всі історичні події створюються людьми і з людьми ж відбуваються. Може, саме тому Монтанеллі назвав свою книгу «Історією греків», а не «Історією Греції». І авторові вповні вдалося виконати свій намір: розповісти про Елладу та її жителів без нудьги, ба навіть навпаки, заохочуючи до подальших студій.

Щодо аудиторії видання. Мені здається, що й школяр прочитає Монтанеллі із задоволенням, і маститий професор-антикознавець подивиться на певні давно відомі йому факти в новому світлі, хоча книга написана не як наукова, а як популяризаторська більше ніж півстоліття тому.

Окремо доброго слова заслуговує чудова мова перекладу. Але, здається, мапи для книги готував хтось інший, бо скрізь в тексті фігурують дорійці, а на мапі на стор. 43 – доряни.

Хочеться сподіватися, що українською мовою вийдуть і «Історія Риму», і всі двадцять томів «Історії Італії».