illyabey: (Илья Бей)
Сегодня богослужение в православном лёвенском храме св. ап. и ев. Матфея было отменено, о чем наверняка объявлялось в прошлое воскресенье, когда я поехал в Брюссель на встречу со знакомыми и попал на литургию в греческий храм св. Марины. У греков все было практически как у нас, только отсутствовали проповедь и запивка, а на Великом Входе пономарь, пятясь, кадил в сторону священника, выходившего с чашей и дискосом.
Коптская община в Лёвене использует огромное здание бывшего римско-католического храма, судя по архитектуре, первой трети прошлого века.
Я опоздал к началу минут на 15-20 и попал, кажется, на «Трисвятое». Еще до того, как я вошел в основную часть храма, в своеобразном коридорчике я заметил несколько пар обуви. Однако большая часть прихожан оставалась обутой. В храме еще «с католических времен» стоят скамейки.
Read more... )
illyabey: (Илья Бей)
Псевдо-доктор богослов'я Віктор Бедь вже не вперше після переходу з УПЦ до УАПЦ нагородив своїх візаві орденом тієї конфесії. до складу котрої перестав належати.
В листопаді минулого від Віктора Бедя цілий Заслужений академічний Закарпатський народний хор отримав нагрудний знак доктора богослов’я другого ступеня. Вже це здається дивним: весь хор богословів? Це в найкращих радянських традиціях було: «Трудового Червоного прапору газета…», а тепер «Нагрудного знаку доктора богослов’я Заслужений хор…»? Не можна не звернути уваги на той факт, що ця нагорода – від УПЦ, про що свідчить напис на коробці «УПЦ. Ужгородська українська богословська академія ім. свв. Кирила і Мефодія».
Нагадаємо, що цей заклад рішенням Синоду УПЦ в 2014 р. був ліквідований.
Сьогодні медаль (відповідно до формулювання в указі «за особистий внесок в утвердження місцевого самоврядування та заслуги перед Українською Автокефальною Православною Церквою») з рук Віктора Бедя отримав Тернопільський міський голова Сергій Надал. Геть незрозуміло, чому церковна нагорода імені світського владаря, котрий, вочевидь, намагався створити максимально централізовану державу.  вручається за внесок «в утвердження місцевого самоврядування».
Сам нагороджений в своєму пості на Фейсбуці пояснює, якими саме були заслуги перед УАПЦ: «Привітав єпископа Мукачівського і Карпатського Української Автокефальної Православної Церкви Віктора Бедя з призначенням правлячим єпископом Тернопільської єпархії. Побажав Божої мудрості, натхненного служіння на славу Божу і на добро українського народу».
Тобто мер Тернополя вперше зустрівся в Бедєм, котрий був призначений на Тернопільську кафедру це на початку грудня минулого року, майже через півроку після цієї славетної події – призначення на місце . Отже, медаль була отримана за проведення зустрічі та побажання мудрості?
Окремої уваги заслуговує медаль і супровідний указ: на медалі написано «УПЦ», в укладці в коробочці – «УАПЦ. Карпатська єпархія», в шапці указу – «Тернопільська єпархія», тобто, тут скомбіновані три різні юридичні особи. Відтак, мера Тернополя нагородили медаллю невизначеної конфесійної належності «УПЦ»/ «Карпатської єпархії УАПЦ» імені князя-кагана за утвердження самоврядування і за те, що мер зустрівся з єпископом. Можливо, Сергію Надалу варто висловити слова подяки і предстоятелю УПЦ митрополиту Київському Онуфрію за цю нагороду за «заслуги перед Українською Автокефальною Православною Церквою», адже на медалі написано саме «УПЦ».
Нагадаємо, що Віктор Бедь вийшов зі складу УПЦ ще в 2014 р., коли рішенням Синоду УПЦ була закрита і його Академія.
illyabey: (Илья Бей)
Преосвященный Лонгин (Жар), епископ Банченский, викарий Черновицкой епархии, основатель детского дома и Герой Украины, кажется, уже больше года не поминает своего предстоятеля, святейшего Кирилла, патриарха Московского и всея Руси.
В проповеди на Покрова прошлого года, епископ Лонгин заявил: «Еретические слова патриарха нашего, когда он говорит, что Бог как солнце, а лучи, которые идут к солнцу это все ереси, все вероисповедания на земле и все ведут к Единому Богу. Нам такое не сказали святые отцы, нигде не написано! Это он говорит, потому что его учитель митр. Никодим Ротов сдох как собака у ног папы римского. А ему предсказали: не иди туда, а то умрешь. Когда он поцеловал сандалию папы римского тогда сдох у ног его».
Также епископ Лонгин – чуть ли не единственный из архиереев всего вселенского Православия, который благословил проведение странного мероприятия: межправославного Синаксиса, прошедшего 4 апреля 2017 г. в Фессалониках, Греция. Участники этого собрания (более тысячи человек из разных стран мира, но, похоже, ни одного архиерея) заявили, что прекращают поминать святейшего Варфоломея, патриарха Константинопольского. Также они сообщили о намерении провести «всеправославный антиэкуменический собор» как раз в том монастыре, где настоятельствует епископ Лонгин. В программе грядущего собора – оглашение анафемы патриархам Варфоломею и Кириллу. Впрочем, повестка дня не опубликована, поэтому опираться мы можем лишь на заявления организаторов и предполагаемых участников, которые друг друга одиознее.
Какая была реакция Москвы на первое заявление Лонгина? – Затянувшееся на год молчание.

Читать дальше
illyabey: (Илья Бей)

Примечание редакции. Тема специфическая, но материал важный. В современном православии назревает всё большая поляризация между условно либеральным и ультраконсервативными крыльями. Это у нас патриарха Московского считают одной из колонн Кремля, и небезосновательно. Но есть люди, которые клянут его за излишний либерализм и дёргаются от одного упоминания того, что он-де с Папой Римским обнимался. От низложенного даже в РПЦ епископа Диомида и вытолканного со всех постов протоиерея Чаплина до насельников Почаевской Лавры на Тернопольщине и упомянутого в статье епископа Лонгина — есть люди с такими скрепами, что можно теплоходы швартовать. О том, что такие люди пытаются устраивать у нас, и пойдёт речь.

Группа представителей духовенства неопределенного канонического статуса, называющая себя «Международной коалицией противников экуменизма и глобализма», объявила о проведении летом сего года в Банченском монастыре в Черновицкой области (монастырь находится в юрисдикции Украинской православной церкви) «всеправославного антиэкуменического собора». На этом мероприятии предполагается предание анафеме ряда предстоятелей православных церквей, в том числе патриархов Константинопольского Варфоломея и Московского Кирилла.

Читать дальше

illyabey: (Илья Бей)
В воскресенье я дебютирую на сайте "Петр и Мазепа" статьей о готовящемся «всеправославном антиэкуменическом соборе» в Банченском монастыре Черновицкой епархии УПЦ.
А пока в качестве анонса я хочу немного рассказать о "синаксисе", состоявшемся 4 апреля в Фессалониках, где, собственно, церковные фрики приняли решение о проведении "собора".
(На фото: Портрет патр. Варфоломея, подаренный патр. Варфоломею митр. Серафимом в знак примирения накануне «синаксиса»)
За день до «синаксиса»
Греческие «ревнители за чистоту Православия» накануне шумно разрекламированного по всей Греции «антиэкуменического синаксиса» разделились. В качестве главных участников были заявлены находящийся под запретом свящ. проф. Феодор Зисис, свящ. Николай Манолис, бывший монах Великой Лавры Афона о. Савва и заведующий антиеретическим отделом Пирейской митрополии свящ. Ангел Ангелакопулос. Они должны были зачитать доклады на темы: богословские и канонические нарушения Критского собора, практика «ограждения» (прекращение общения с местным архиереем) в истории Церкви и проч.
За несколько часов до «синаксиса» трое из упомянутых греческих кририков (без о. Саввы) публично объявили, что не будут принимать участи в ими же организованном мероприятии по причине своего «нежелания участвовать в действиях, приводящих к разделению Церкви». Они отметили, что будут продолжать следовать «принципу икономии», а не акривии, на что их вдохновил о. Феодор Зисис. «Мы не будем участвовать в собрании. Кажется, такова воля Божия», – заявили отцы Феодор Зисис, Николай Манолис, Ангел Ангелокопулос и Фотий Везиняс.
За таким развитием событий усматривается вмешательство одиозного митрополита Пирейского Серафима, который стал рьяным противником Критского собора. Совсем недавно (накануне Пасхи) он прославился 40-страничным письмом Президенту Турции Реджепу Эрдогану, в котором призывает того креститься, а крестным отцом взять себе Владимира Путина. Кстати, подобные "письма счастья" он писал английской королеве и Папе Римскому, Элтону Джону и высшим масонам, а также многим другим.
Прокачанные риторикой митрополита Серафима (его лозунг был повторен даже Священным Синодом Болгарской Православной Церкви – «Собор не является ни Великим, ни Святым, ни Всеправославным») священники почувствовали, что должны стать на защиту Православия и явились на заявленное собрание. Однако присутствие на «синаксисе» различных «непоминающих» (о них ниже) и крайняя позиция, к которой те призывают (объявление анафемы ряду патриархов), представляют опасность для самого митрополита – за явно раскольнические действия он может лишиться сана, особенно после предупреждения, сделанного ему в конце прошлого года патриархом Варфоломеем. Очевидно, прочие греческие архиереи не спешили разделить с ним позицию неприятия Критского собора и также дорожат своими кафедрами, а потому митрополит Серафим включил задний ход.
illyabey: (Илья Бей)
Денисенко Николай, диак. / Nicholas Denysenko

Православний світ активно обговорює останні новини, в котрих йдеться про поставлення дияконис в Олександрійському Патріархаті. Було повідомлено, що поставлення відбулося після Божественної Літургії в притворі храму і було подібне до чину поставлення іподияконів. Чин включав накладення ораря, покладання рук, молитву та обмивання рук єпископа. В новинах не говорилося про докладний зміст молитви, яку прочитав Патріарх. Здається, що Патріарх не вживав візантійський обряд для поставлення дияконис, що має відбуватися наприкінці анафори (перед тим, як диякон виголошує єктенію перед Молитвою Господньою «Усіх святих пом’янувши»), у вівтарі, і включає споживання Причастя дияконисами разом із іншими кліриками у вівтарі, як це прийнято. Хоча Патріарх Феодор ІІ використав обряд для поставлення іподияконів, Патріархія вважає новопоставлених жінок дияконисами, і зазначає, що вони виконуватимуть особливе, пов’язане з виконанням таїнств, та катехитичне служіння як частину місіонерської діяльності Патріархії.

Поставлення цих п’яти дияконис в Олександрії є поворотним пунктом у дискусії про ступінь дияконис в Православній Церкві. До теперішнього часу відновлення жіночого дияконату обмежувалося дискусіями, роздумами, студіями – що не передбачало гарячих дебатів. Це поставлення – історичний момент поставлення та призначення на служіння, зразок, до котрого жіночій дияконат може прийти. Чи стане олександрійське поставлення новим чином для ступеня дияконис, або ж Церква змете порох з візантійського чину поставлення дияконис? Які інші служіння зможуть нести диякониси? Ми не знаємо відповіді на ці запитання. Але ми знаємо, що дебати щодо жіночого дияконату загостряться.

Читати далі
illyabey: (Илья Бей)
Первым побуждением у меня было написать, что до тех пор, пока в РПЦ и УПЦ утреня служится вечером, а литургия[1] – до обеда, обсуждать подобные документы бессмысленно.
Однако на самом деле авторы документа затрагивают сразу три важных проблем: проблему богослужебного языка, проблему «витийствования словес» и проблему отсутствия у нас специального «приходского» устава.
1. Авторы прямо указывают, что акафисты более понятны верующим, чем основная масса богослужебных текстов, но, увы, причины не раскрывают. Сделаю это за них. Первая причина заключается в непонятности церковнославянского языка не только верующим, но и духовенству. Ни для кого не секрет, что большая часть акафистов написана на русском языке, который лишь слегка и весьма поверхностно покрыт патиной старины. Это практически современный язык как по лексике, так и по грамматике. В этом акафисты, конечно, выигрывают.
2. Однако церковно-славянским текстам характерна не только рафинированность богословской мысли, усложняемая далеким от нас синтаксисом, заимствованным из древнегреческого, но и некоторое количество неудачных переводов, которые отнюдь не делают гимнографию удобовразумительной.
3. Последнее, но главное замечание. Не будучи специалистом в этом вопросе, из курса литургики я, тем не менее, помню, что в Византии сосуществовало несколько уставов, среди них был устав Великой Церкви (т. е. кафедрального собора Константинополя), устав приходского богослужения и разные монастырские уставы. Основное отличие между монастырскими и приходскими уставами заключалось в ориентации на разные группы верующих. Тогда как у монахов посещение богослужения было основным занятием в жизни, богослужения были долгими, большинство текстов на них читалось. У этой группы было и время, и возможность, и желание вслушиваться в глубину богословской мысли, выражаемой в гимнах.
Верующие приходских храмов могли позволить себе посещение храма в воскресенье и в большие праздники. При этом предполагалось, что прихожане активно участвуют в богослужении. Лично мне в наши дни доводилось это наблюдать в Словакии, где перед каждым лежит «Великий сборник» с основными текстами богослужений, в котором все прекрасно ориентируются, и большая часть прихожан прекрасно подхватывает за «кантором» (запевалой) любой глас, причем различаются напевы стихир, ирмосов и тропарей. У нас же верующий остается в роли пассивного созерцателя и слушателя, который под пение хора молится о чем-то своем (и, фактически, отдельно от всех, телесно пребывая в собрании).
Итак, в попытке формализировать чтение акафистов я вижу попытку отчасти (но, во-первых, лишь отчасти; во-вторых, неосознанно) вернуться к практике проводить богослужения по «приходскому уставу». Увы, для нынешнего переходного момента выбраны не самые подходящие тексты, которые, как справедливо замечают авторы документа, должны пройти строгий отбор.
С моей точки зрения, невозможно обходиться полумерами. Необходимо созвать постоянную комиссию литургистов, которая должна разработать несколько вариантов приходского устава, а эти варианты, в свою очередь, должны быть внедрены на нескольких приходах, а то и в нескольких епархиях. И через пару поколений эти усилия должны принести какой-то результат. Однако в современных реалиях я хоть и могу представить себе «новоуставный» приход, но вот «пилотную епархию» – уже не в силах.




[1] В дневном богослужебном круге литургия помещена между 6-м и 9-м часами. Однако это время ближневосточное, зависящее от продолжительности светового дня, разделенного на 12 частей. Здесь 6-му часу соответствует наш полдень, а 9-му часу – примерно 15 часов нынешнего времени. Таким образом, литургия ДОЛЖНА по действующему уставу совершаться ПОСЛЕ полудня. А о том, когда должна совершаться утреня, понятно и из названия.
illyabey: (Илья Бей)
Данный проект документа был создан комиссией Межсоборного Присутствия по вопросам церковного управления и механизмов осуществления соборности в Церкви во исполнение поручения президиума Межсоборного Присутствия от 28 января 2015 года и опубликован на сайте www.bogoslov.ru[1] 16 января 2017 г. Таким образом, разработка весьма сырого, вызывающего множество нареканий у подавляющего большинства комментаторов на упомянутом сайте документа объемом в 1/3 авторского листа у комиссии заняла без малого два года.
Необходимость разработки такого документа кажется мне неактуальной в силу следующих обстоятельств:
1) совместимость профессий с одной стороны достаточно полно определена канонами Православной Церкви, а с другой – житийными примерами (среди канонизированных Церковью святых есть представители большей части профессий, полагаемых в настоящем документе несовместимыми со священством), что позволяет лавировать между отчасти устаревшими и изжившими себя правилами;
2) в выборе дополнительной профессии, которая зачастую бывает первой, предшествующей духовной, следует руководствоваться в первую очередь голосом совести, внутренним настроем и способностями соискателя, а также советами духовного наставника;
3) если бы вопрос совместимости профессий действительно считался актуальным, что мешало внести его в повестку дня Великого и Святого Собора Православной Церкви, состоявшегося летом прошлого года на Крите, т. е. через полтора года после получения поручения?

Читать дальше
illyabey: (Илья Бей)
Постать єпископа Віктора Бедя в науковому полі України досі привертає увагу своєю неоднозначністю. Тому доречним здається додати до його наукового портрету нові дані, які можуть стати у пригоді всім зацікавленим сторонам.
Відповідно до біографії єп. УАПЦ Віктора Бедя (опублікованої на офіційному сайті єпархії), в 2010 році він «захистив наукову дисертацію та здобув науковий ступінь доктора богословських наук (Міжвишівська спеціалізована вчена рада Української Православної Церкви)». На цей час він відносив себе до юрисдикцію УПЦ, в свою чергу УПЦ визнавала його у своїй юрисдикцію.
Як клірик даної Церкви, він мав керуватися в своєму служінні та діяльності чинними на той час нормами, прийнятими в УПЦ, а як громадянин України – нормативними актами, прийнятими державними органами.
Read more... )
illyabey: (Илья Бей)

Во время рабочей сессии Священного Синода Румынской Православной Церкви, состоявшейся в пятницу, 16 декабря 2016 г., под председательством Его блаженства патриарха Даниила в Синодальной Палате Патриаршей резиденции Священный Синод с прискорбием отметил недавнее появление негативной реакции в отношении принятия в Румынии Святого и Великого Собора Православной Церкви (о. Крит, 2016 г.)

Румынский Патриархат неоднократно подчеркивал тот факт, что «Собор на Крите не сформулировал новые догматы, но скорее исповедал, что Православная Церковь является Единой, Святой, Соборной и Апостольской Церковью Христа»,  и постоянно обращал внимание на то, что мир и единство Церкви должны сохраняться со всей ответственностью, памятуя слова Святого Иоанна Златоуста: «ничто так не оскорбляет Бога, как разделения в Церкви! Хотя бы мы совершили тысячу добрых дел, подвергнемся осуждению не меньше тех, которые терзали тело Его, если будем расторгать целость Церкви» (Свят. Иоанн Златоуст, Беседа 11 на Послание к Эфесянам, PG 62, 85).
Читать дальше

illyabey: (Илья Бей)
Вчера в 15:00 Св. Синод Болгарской православной церкви опубликовал резкое заявление по поводу состоявшего на о Крит Всеправославного собора, объявив последний "ни Великим, ни Святым, ни Всеправославным". Критике также подвергся документ «Отношение Православной церкви к остальному христианскому миру».

Текст Мнения Св. Синода в моем переводе доступен здесь.

"II. Основный вывод
Проведенный на острове Крит Собор не является ни Великим, ни Святым, ни Всеправославным:
1. Ввиду неучастия в нем ряда Поместных автокефальных церквей, а также ввиду допущения организационных и богословских ошибок. Вопреки этому мы уважаем и ценим усилия всех организаторов и участников его проведения.
2. Внимательное исследование документов, принятых Собором на о. Крит, приводит нас к тому выводу, что некоторые из них содержат несоответствия православному церковному учению, догматическому и каноническому преданию Церкви, духу и букве Вселенских и Поместных соборов.
3. Принятые Собором на о. Крит документы подлежат дальнейшему богословскому обсуждению с целью исправления, редактирования, внесения правок или замены другими (новыми документами) в духе и предании Церкви."
illyabey: (Илья Бей)
После публикации в статье «Плагиатчик в госкомиссии, или Снова на те же грабли?» сравнительной таблицы текста Гавриила Кризины, с одной стороны, и текстов подлинных авторов, с другой, а также заявления д. ф. н. Вадим Лурье (ученого с мировым именем) о том, что Кризина заимствовал у него 10 % текста, ужгородский «профессор» сподобился дать следующий ответ (орфография и пунктуация оригинала):
«Про брехню Бея, повторюсь:
1. Я не викладач Карпатського університету ім. А.Волошина;
2. Моя книга - не є текстом докторської роботи;
3. Мій науковий богословський рівень визнали найкращі богослови головних конфесій України та релігієзнавці (у т.ч. і Ю.П. Чорноморець) і я отримав державний диплом кандидата наук з богословя».


Read more... )
illyabey: (Илья Бей)
Сайт Пестряковского благочиния Кинешемской епархии Ивановской митрополии Московского патриархата буквально пестрит набором оккультных тезисов и учений. Здесь опубликованы материалы самого разного авторства, но появление любого материала согласовано с прот. Игорем Иудиным.


Чему Игорь Иудин научит этих детей?
Read more... )

Об авторе всего этого на Правмире:
Еще в начале девяностых годов директор Нижегородского техникума легкой промышленности Игорь Анатольевич Иудин не думал о священстве. Один раз он уже поменял профессию. Закончив Горьковскую консерваторию по классу скрипки, работал в оркестре. Но в 1966 году родился второй сын, и зарплаты стало не хватать — музыкантам и тогда платили немного.

 
illyabey: (Илья Бей)
Заслужений працівник культури Наталя Петій-Потапчук, на своїй сторінці в Фейсбуці вчора похизувалася нагородою для артистів Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, безперечно заслуженою, але отриманою з неналежних рук.
Від єпископа УАПЦ Віктора Бедя цілий хор отримав нагрудний знак доктора богослов’я другого ступеня. Вже це здається дивним: весь хор богословів? Це в найкращих радянських традиціях було: «Трудового Червоного прапору газета…», а тепер «Нагрудного знаку доктора богослов’я Заслужений хор…»?
Але наймилішим в цьому випадку є те, що ця нагорода – від УПЦ, про що свідчить напис на коробці «УПЦ. Ужгородська українська богословська академія ім. свв. Кирила і Мефодія».
Нагадаємо, що цей заклад рішенням Синоду УПЦ в 2014 р. був ліквідований.
Отже, не ставлячи під сумнів заслуги хору, треба констатувати, що або Віктор Бедь трішечки забувся, хто він, та до якої конфесії належить, або просто потік фінансів від здобувачів легких ужгородських титулів настільки висхлий, що Бедєві вже бракує грошенят на нові коробочки. Тому він змушений видавати ордени не УАПЦ, а УПЦ, та ще й від ліквідованої академії.


illyabey: (Илья Бей)
Вот меня почтил вниманием цельный академик не просто казацких наук (как Виктор Бедь), а ничего себе - бедевской Международной академии богословских наук (у которой даже сайта нет) Андрей Мельков.
Но разве он сказал хоть что-то по сути моего комментария к его "докторской диссертации"? - Нет, узрел ссылки в комментариях, и заявил, что тексты, выходившие под его именем ему приписали злые негодники - модераторы соответсвующих сайтов.а
А сам он - ай да лапочка, не удержался и похвастался - за это время сподобился выучить украинский язык.
Но раз Мельков такой уж противник плагиата, каким же ветром это его в Ужгород да занесло?
И где и когда я Кризину или Бедя грязью полил? Разве назвать преступление преступлением, а вора - вором, значит полить грязую? А разве Бедь не академик казазкой академии?
Тогда что же г-н Мельков понимает под честностью?


Кстати, это позволит освежить г-ну Мелькову память:



И вот еще, что касается авторства последней статьи Мелькова на бедевском сайте: насколько человек, закончивший с отличием исторический факультет Московского педагогического государственного университета (МПГУ), первым по разрядным спискам Коломенскую Духовную Семинарию, станет называть своей Alma Mater ужгородскую клепальню церковных дипломов?

Если копнуть глубже, то можно обнаружить, что Мельков владел украинским уже в далеком 2008 г.


А вот еще и о МАБН нашлось: конечным бенефициаром этого "научного учреждения" является 90-летняя мать Виктора Бедя Екатерина Кирилловна Чаплай, которая, к тому же, еще и директор газеты "Серебрянная земля".
Я в этом вижу кризис доверия у В. В. Бедя, который не желает никого впускать в свою "образовательную" империю. Неужели нет никого, кроме престарелой матери, кому этот человек мог бы хоть что-то доверить?
illyabey: (Илья Бей)
Архієп. Мстислав після засідання Синоду та вибачень предстоятеля таки згадав, що він дійсно трішечки (порушив лише кілька апостольських правил, за котрі мав би бути відлучений) побешкетував у ресторації в Тернополі. Навіть на камеру ТСН вибачення попросив.
Але інколи краще жувати, ніж говорити (див. відео 4:15-5:20):
– Як людина приїжджає з дороги – їсти хоче, ну а потім … все, – розповів владика.
– А хто там кого зачіпав? – запитав журналіст.
– Маєте відео, перегляньте, будете бачити, – відповіло високопреосвященство. – Я все зі смиренністю сприймаю, і вже не такий я поганий, як мене розмалювали.
Остання фраза цього «вибачення» перекреслює все. Це ж не він поганий, це все журналюги-пройдисвіти поперекручували. А сам владика, звісно ж, невинна лялечка. Добре, що не сказав, буцімто це все наклеп. А щирість такого "покаяння" просто зашкалює.
Але і «недорішення» синоду так само свідчить про моральний образ першопастухів (=архіпастрів) УАПЦ. Невже вони гадають,що можна увесь світ вважати баранів, котрі проковтнуть усе, що їм подадуть?
Навіть якщо вони не вірять абсолютно неупередженій відеокамері, котру неможливо запідозрити в якомусь особливому ставленні до Мстислава, якщо вони зневажають навіть церковні канони, котрі велять заборонити його у служінні, ці наглядачі (бо так з грецької перекладається слово «єпископ») мали б принаймні відсторонити гультяя від служіння, хоча б для людського ока, але ж навіть цього не було зроблено. Монаха Мстислава відправили до монастиря. Покарання з покарань. За кого ж УАПЦ тримає своїх віруючих?
illyabey: (Илья Бей)
Зазвичай зі словом «енергія» людина зустрічається ще в шкільному курсі фізики, де вводяться поняття кінетичної та потенційної енергії, а потім . Відповідно до словникового (вікіпедійного, але цілком достатнього у нашому випадку) визначення, енергія «це скалярна фізична величина, загальна кількісна міра руху і взаємодії всіх видів матерії. Енергія не виникає ні з чого і нікуди не зникає, вона може тільки переходити з одного стану в інший (закон збереження енергії)». Потім школярі починають розрізняти кілька типів енергії: механічну, електромагнітну, хімічну, ядерну, теплову та ін.

Вочевидь, під впливом шкільного уявлення про електричний струм, котрий можна накопичувати, з блискавок як дуже видовищного способу передачі електроенергії, виникло і окультне розуміння «енергії», як певної «сили», або «мани», котру також можна накопичувати та витрачати (порівняй поняття «енергетичний вампір»), котра як блискавка вдаряє у магічних обрядах… В магічно-православній мові замість слова «енергія» використовується слово «благодать», і саме в магічному ключі часто-густо розуміється освячення Церквою предметів: ніби їх «зарядили» божественною енергією-благодаттю.

Для богослова найважливішим є первісне значення цього слова, котре українською можна перекласти просто як «дія»[1]. Наведу переклад цього слова з Давньогрецько-російського словника Дворецького:
ἐν-έργεια
1)      действие, деяние (ἐνέργειαι σπουδαῖαι Arst.);
2)      деятельность (характера), активность, живость (μεταβάλλειν εἰς ἐνέργειαν ἐξ ἀργίας Arst.);
3)      сила, мощь (ἐ. ἐναγώνιος Diod.): κατὰ τὴν (κατ᾽) ἐνέργειαν NT согласно, тж. в силу или в меру (чего-л.);
4)      филос. энергия, сила в действии, (осуществлённая) действительность: ἡ ὕλη ἐστὶ δυνάμει, ὅτι ἔλθοι ἂν εἰς τὸ εἶδος ὅταν δέ γ᾽ ἐνεργείᾳ ᾖ, τότε ἐν τῷ εἴδει ἐστίν Arst. материя существует в возможности, так как может облечься в форму; когда же она существует в действительности, тогда она форму (уже) приобрела.

Етимологічно, слово ἐνέργεια походить від ἐργᾰσία (робота, праця), ἐργάζομαι (працювати, робити, обробляти).

Це поняття має давню історію. Це Аристотель в Метафізиці, формуючи вчення про можливості і здатності, вживає слово ἐνέργεια в сенсі здійсненності сущого, протиставляючи його «сущому в можливості» (Arist. Met. IX 6. 1048a 30-35). Рух та зміни речей, у разі відсутності зовнішнього втручання, зумовлено «енергією», що міститься у самих речах, та перебуває чи у стані дії (ἐνέργεια), чи у стані можливості дії (δύναμις).
Свят. Василь Великий у Посланні 234 пише, що до нас сходять Божественні енергії, тоді як Його сутність залишається для нас недосяжною. Тобто, за думкою святителя, ми отримуємо діючі в нас дари Св. Духа, благодать, що навертають наші думки та справи до Бога. Серйозну увагу цьому терміну приділив також свят. Григорий Палама, а питання, що їх зачепив цей святитель, в подальшому розглядались і на кількох Помісних соборах[2], визначення котрих для православних мають майже догматичне значення.
Нажаль, під впливом засобів масової інформації в суспільній думці домінує саме окультно-магічне розуміння енергії як електроструму, але на духовному рівні. Окультний елемент тут найвиразніше виражається саме в безособовості цієї енергії, це певна «енергія в природі» чи «енергія природи», тоді як в богослов’ї енергія – це завжди чиясь дія.

В Сімнадцяту Неділю по Зісланні Святого Духа (16 жовтня) у Патріаршому соборі  УГКЦ владика Йосиф (Мілян) на проповіді (11:39-11:58) заявив: «І якщо кожен з нас о 9 годині промовить бодай коротесеньку молитву, ця енергія, піднесена до Бога у молитві, відіб’ється нам Божим миром». Звісно, проповідь, тобто усний виступ, а не ретельно вичитаний трактат, допускає неточності у формулюванні, але за невивіреними богословськими термінами може стояти не лише певна неуважність чи необережність, але і хибні концепції, за якими може таїтися єресь.
З одного боку, молитва і є однією з енергій=дій людини, але вл. Йосиф розрізняє молитву і енергію, для нього це не одне й те саме. А «відбивання енергії» – це, все ж таки, здебільшого окультний термін, навіть якщо йдеться про Божий мир. Звісно, я не думаю, що поважний ієрарх УГКЦ вкладав в свою проповідь саме магічні сенси, але, боюся, велика кількість його мирян могла почути саме їх, навіть не усвідомлюючи цього.




[1] Докладніше можна прочитати тут: Танев С. Понятие энергии в византийском богословии и в физике / Труды КДА, 21 (2014), с. 85-103. - https://www.academia.edu/10073057/
[2] Дещо є тут: Отрывки Соборного томоса 1351 г. - https://www.academia.edu/7667282/
illyabey: (Илья Бей)
Лише після того, як неподобні дії архієп. Мстислава («обжиманси» та бійка в клубі) стали предметом пильної уваги журналістів одного з телеканалів, тобто тоді, коли струсячу політику продовжувати було вже нестерпно, сьогодні «архиєрейський Собор вирішив відправити архиєпископа Тернопільського і Подільського Мстислава на покаяння в один із монастирів УАПЦ на місяць. Тимчасово виконувати обов’язки керуючого буде митрополит Галицький та Івано-Франківський, керуючий Івано-Франківською єпархією УАПЦ Андрій (Абрамчук)», - повідомило РІСУ.

Отже, здається, владики таки прислухалися до троль-заяви пані Наталії Шевчук, котра закликала: «Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія закликає Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Макарія та Архиєрейський Собор нашої Церкви УТРИМАТИСЯ від розгляду даного інциденту у церковному суді та НЕ ЗАСТОСОВУВАТИ стосовно архиєпископа Мстислава та його кліриків канонічних санкцій, що відповідають задокументованим на відео канонічним порушенням».

З одного боку владик можна зрозуміти: керуючись бажанням зберегти барана вівцю, що впала, вони застосували принцип ікономії, вочевидь, усвідомлюючи, що коли будь-хто з них потрапить у халепу, колеги збережуть честь мундиру.

З другого боку, існує і принцип акривії, і тоді, відповідно до Правил святих апостолів:
– прав. 27: за бійку священнослужитель має бути позбавлений сану;
– прав. 42: за пияцтво священнослужитель має бути позбавлений сану;
– прав. 54: за посиденьки у корчмі (=клубі), якщо не за потребою в дорозі, священнослужитель має бути позбавлений сану.

Отже, не уклавши покарання за канонами, «соборяни» самі відступили від церковно-канонічного права, підтвердивши тим самим, «що УАПЦ наразі не є канонічно визнаною Помісною Церквою світового православ’я, а, отже, формально не зобов’язана ЗАВЖДИ та В УСЬОМУ діяти у точній відповідності до канонічного права Православної Церкви» (заклик із тієї самої заяви пані Наталії). Таким чином, УАПЦ зробила ще один крок у бік віддалення від світового православ’я.
Особливо інтригує такий пункт покарання як заслання до монастиря, адже із 13 монастирів, що їх має УАПЦ, усі 13, за свідченням моїх знайомих з цієї конфесії, існують лише на папері. І взагалі, хиба ж це покарання для монаха – відправка до монастиря?

А якщо ж вчитатися в протокол Собору, питань виникає ще більше:
«1. Для вивчення оприлюдненого в програмі «ТСН-тиждень» епізоду створити комісію в складі:
- Високопреосвященніший Андрій, митрополит Галицький, керуючий Івано-Франківською єпархією – голова комісії;
- Преосвященніший Віктор, єпископ Мукачівський і Карпатський;
- Митрофорний протоієрей Микола Кавчак, член Патріаршого суду;
- Митрофорний протоієрей Роман Козак, член Патріаршого суду.
2. Священнослужителів, дії яких стали спокусою для віруючих, відсторонити від виконання пастирських обов’язків; Високопреосвященнішому Мстиславу, архієпископу Тернопільському і Подільському, для молитовного покаяння визначити один з чоловічих монастирів УАПЦ.
3. Доручити Високопреосвященнішому Андрію, митрополиту Галицькому, керуючому Івано-Франківською єпархією, духовно опікуватися Тернопільською і Хмельницькою єпархіями
».

В заяві секретаря Патріархії УАПЦ отеця Віталія Даньчака йшлося про місячний термін «покарання». Проте в рішенні про жодний термін не згадується. Не визначено конкретне місце – до котрого саме монастиря має податися буйний архієрей. Чи відсторонений Мстислав від управління кафедрою (бо він може молитовно каятися і сидячи на Горньому місці), чи заборонений він в служінні? Котрі саме священнослужители (вони ж мають носити певні християнські імена) відсторонені «від виконання пастирських обов’язків», на який термін, і чи заборонені вони в служінні.
А ще незрозуміло, навіщо комісії розглядати сюжет, невже він незрозумілий? Скоріше, треба вивчити поведінку кліриків, та представити результати на церковний суд. Але «вирок» вже винесено.

Ситуацію трохи виправив предстоятель УАПЦ митрополит Макарій, який заявив, що відсторонення «може бути тільки початком санкцій, котрі розглянуть за підсумками роботи спеціально створеної комісії. Результати представлять на розгляд керівництва УАПЦ не раніше, ніж через місяць».
illyabey: (Илья Бей)
Добре, що мої колеги-журналісти не стали замовчувати цю проблему. Цікаво, як зреагують в УАПЦ. Знову голову в пісок? Сподіваюсь, що нова поліція доведе цю справу до логічного завершення.
Священнослужителі незалежно від конфесії мають пам'ятати, що особистий приклад - найкраща проповідь, і що їхні вади розглядатимуться під мікроскопом. Синод УАПЦ вже післязавтра.
Тим часом, на альтернативному сайті УАПЦ вже є заява:

16 жовтня цього року у програмі ТСН Тиждень (Телевізійна служба новин) загальнонаціонального каналу «1+1» було продемонстровано відео, де фігурує кілька осіб, які належать до кліру Тернопільської Єпархії УАПЦ, а саме:
Керуючий Тернопільською Єпархією УАПЦ Високопреосвященніший архиєпископ Тернопільський і Подільський Мстислав (Гук);
Настоятель храму Різдва Христового м. Тернополя митрофорний протоієрей Ігор Семирозум;
Скарбник храму Різдва Христового м. Тернополя митрофорний протоієрей Володимир Герасимчук;
Іподиякон Віталій Окунський.
Гріхопадіння однієї Овечки Божої завжди викликає сум для всієї Отари.
Тому нам, вірянам УАПЦ, вельми прикро спостерігати за тим, як Високопреосвященніший архиєпископ Мстислав на очах у всієї України та за участю кліриків його Єпархії демонструє неприйнятну для архиєрея та ченця розкуту сексуальну поведінку та грубо порушує священні канони (27, 42 та 54 правила святих апостолів).

Разом з тим,
КЕРУЮЧИСЬ ДУХОМ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЛЮБОВІ,
а також тим, що УАПЦ наразі не є канонічно визнаною Помісною Церквою світового православ’я, а, отже, формально не зобов’язана ЗАВЖДИ та В УСЬОМУ діяти у точній відповідності до канонічного права Православної Церкви.

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія закликає Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Макарія та Архиєрейський Собор нашої Церкви УТРИМАТИСЯ від розгляду даного інциденту у церковному суді та НЕ ЗАСТОСОВУВАТИ стосовно архиєпископа Мстислава та його кліриків канонічних санкцій, що відповідають задокументованим на відео канонічним порушенням.

Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія,
вірна УАПЦ Наталія Шевчук

Як на мене, заява зовсім дивна. З одного боку. тут визнається факт порушення канонів, з другого – наведено абсолютно безглузде твердження, ніби "УАПЦ ... не зобов’язана ЗАВЖДИ та В УСЬОМУ діяти у точній відповідності до канонічного права Православної Церкви", і саме тому предстоятеля і Собор просять цей інцидент не розглядати. Я б тут попросив п. Наталю окреслити межі припустимих з її точки зору порушень як церковних канонів, так і норм суспільної моралі.

illyabey: (Илья Бей)
Наконец-то процесс декоммунизации коснулся такой столь специфической сферы как церковное образование. В наследство от Советского Союза Украине досталась советская же специфика: образование в духовных учебных учреждениях государством полностью игнорировалось, церковные дипломы не были востребованы вне церковных структур, что позволяло максимально отдалить богословски образованных людей от возможности участвовать в академической и общественной жизни. В бывших странах Варшавского договора ситуация изменилась еще в девяностых, где богословские факультеты, выведенные из университетов в послевоенное время, вернулись в государственные академические структуры, т. е. по окончании факультета выпускники стали получать дипломы государственного образца (а в некоторых странных даже в годы тоталитаризма это были госдипломы).
В современной Украине система духовного образования (преимущественно у православных) построена по лекалу Российской империи, в которой духовенство было загнано в сословные рамки, где, не смотря на формальное признание духовных учебных заведений со стороны государства, последние не входили в состав университетов, тогда как в Западной и Центральной Европе ни один достаточно старый университет не возможно представить без богословского факультета.
Прошлым летом и в нашей стране произошел важных сдвиг в сторону государственного признания: 19 августа постановлением № 652 Кабинет Министров Украины утвердил порядок и процедуру признания документов о высшем образовании, научных степенях и ученых званиях, полученных в духовных учебных учреждениях.
Таким образом, МОН подтвердило свой проевропейский курс и отказ от тоталитарного прошлого и в этом направлении.
Приказом Министра от 8 апреля уже текущего года было утверждено положение о создании двух Комиссий (см. ссылку):
1) Комиссии по государственному признанию документов о высшем духовном образовании,
2) Комиссии по государственному признанию документов о научных степенях и ученых званиях.
Поименный состав обеих Комиссий был утвержден двумя приказами Министра от 7 июня. Из двух комиссий остановим наше внимание на первой.

Первое заседание Комиссии по государственному признанию документов о высшем духовном образовании прошло 8 сентября.
В комиссию из 16 человек вошли (пруфлинк):
1.      Шаров Олег Ігорович – директор департаменту вищої освіти, голова комісії;
2.      Решетніков Юрій Євгенович – помічник-консультант народного депутата України, заступник голови комісії;
3.      Оношко Ольга Сергіївна – головний спеціаліст відділу інформаційно-аналітичної роботи департаменту вищої освіти, секретар комісії;
4.      Архімандрит Гавриїл (Кризина Ярослав Васильович) – провідний науковий співробітник Музею історії Десятинної церкви, член комісії;
5.      Білорицький Геннадій Олександрович – директор Благодійної організації «Благодійний фонд Орах Хайм – Шлях Життя», член комісії;
6.      Гафурі Рустам Фаніс ули – заступник муфтія України Духовною управління мусульман України, член комісії;
7.      Дятлик Тарас Миколайович – голова правління Євро-Азіатської теологічної асоціації, член комісії;
8.      Єпископ Віктор (Бедь Віктор Васильович) – керуючий Карпатською єпархією Української автокефальної православної церкви, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина, член комісії;
9.      Єпископ Климент (Вечеря Олег Олександрович) – завідувач кафедри богослов’я Київської духовної академії, член комісії;
10.  Жуковський Віктор Васильович – завідувач кафедри богослов'я Українського католицького університету, член комісії;
11.  Кащук Олександр Ярославович – доцент кафедри історії середніх віків та візантиністки Львівського національного університету імені Івана Франка член комісії;
12.  Котлярова Тетяна Олександрівна – доцент кафедри культурології Інституту філософської освіти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, член комісії:
13.  Мирончук Олександр Якович – декан богословського факультету, доцент кафедри біблістики Київської православної богословської академії, член комісії;
14.  Стоколос Надія Георгіївна – завідувач кафедри релігієзнавства і теології Національного університету «Острозька академія», член комісії;
15.  Федоткіна Ольга Іванівна – начальник відділу міжнародних договорів та визнання управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, член комісії;
16.  Хромець Віталій Леонідович – доцент кафедри культурології Інституту філософської освіти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, член комісії.
(В состав обеих Комиссий входят: О. И. Шаров, Ю. Е. Решетников, В. В. Бедь и О. Я. Мирончук).
При формировании Комиссии использовался квотный принцип. Сам по себе, это вполне принцип демократичный, и если при его использовании и возможен злой умысел, то не со стороны организации, формирующей Комиссию, т. е. Министерства, а со стороны участников, выдвигающих по этой квоте своих представителей в комиссию. Именно от выдвигающей стороны зависит уровень подаваемых ею кандидатов, и именно на ней должна лежать ответственность, если член Комиссии по ее квоте окажется прогульщиком или лицом некомпетентным.
От частного высшего учебного заведения «Карпатский университет им. Августина Волошина» в состав Комиссии вошли ректор еп. Виктор (Бедь) (очень много титулов) и профессор кафедры истории Церкви и теоретичного богословия, член ученого совета, доктор богословских наук, архимандрит Гавриил (Кризина) (пруфлинк), который решил максимально отдалиться от своего основного места работы и назвался ведущим научным сотрудником Музея истории Десятинной церкви.

ДОЧИТАТЬ

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
1617181920 2122
2324 25 26 27 2829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 10:53 am
Powered by Dreamwidth Studios